Вино и Чаша, и Ребро, которое (хотя болит) несломлено... А вот и слово точное - окно румяное. Ты знаешь ли, как было это едко, и отчего помазанник не спорил, но одно: "Кто со мной, кто?!" И вот ... летит Иезавель, как мощи и гробы летают в храмах по ночам. Ты знаешь ли, что зло не умирает? В простой грамматике сегодня как вчера, земной амвон нас распинает и даже воскрешает в эти мощи и гробы, которые летят-летят сквозь бедные умы... Увидеть бы! Увидеть бы как есть протест и право, и славимо... Увидеть бы и сесть как-то мимо, хоть как-то мимо...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
