Брати мої та сестри, не зважайте на обличчя,
Брати мої та сестри, майте віру в Господа Христа!
Він вже воскрес і дивиться в обличчя,
Так, звісно кожному, так, звісно – думка непроста.
Не так вже легко нам побачить бідаря,
Навіть коли він поруч, біля нас
Як часто дивимось на того, хто багатим є,
Даючи йому почесть та інколи і весь свій час.
Хоч серцем відчуваємо турботу ми
Про бідних і убогих цих людей.
Та чи не стали злими суддями ми,
Бо ж в Бога рівня всі, хоч гелен ти, хоч ти юдей?
Послухайте мої брати і сестри щирії
А також ті, хто й досі без Христа
Бог вибрав бідного – багатим вірою
Бог вибрав вбогого для царства в небесах.
Він вимагає виконання слів Своїх
«Любіть ви кожен ближнього свого!»
Й виконуючи заповідь цю вічную
Ви робите для Бога це добро.
Коли ж зважати на обличчя так,
Тоді вчиняємо ми гріх.
Хоч в іншому можливо – чистая криниця ми
Та вже Суддя стає на наш поріг…
Яка ж нам користь говорить, що віра є
А діл при цьому можна й не побачить,
Коли брат чи сестра нагими є,
А ми говорим лише: «мир тобі юначе»!
Яка це віра, коли діл нема,
Чи не від серця злого і лукавого?
Блаженний той чиї діла
Показують, що віра є, вона не зламана…
Що тут незвичного, коли сказати: «Вірю Я»?
Злі сили вірять теж, що БОГ існує лиш один.
Та як прекрасно чути: «Вірю й слухаюсь я!!!»
Тоді мій путь блаженний перед Ним.
Нам приклад Авраама став корисний,
Тоді, коли на жервеннику син його лежав.
Такий поступок вже сьогодні і незвичний,
Та віру укріпив його і перед Богом оправдав.
Сьогодні з нами є той самий Бог,
Незмінний, вірний, люблячий, живий,
Турботливий до вдів та до сирот,
Прощаючий, Порадник і святий.
Той Бог, що сили нам дає,
Той Бог, який судити буде нас,
Ісус Христос, який гряде
Наш Цар, Святим Він Духом серед нас.
Ми тіло маємо і душу й дух,
Противиться враз плоть та дух міцніший,
Закон життя в Ісусі у Христі
Нас визволив, бо він таки сильніший.
Без духа – тіло мертве, неживе
Так само й віра мертва, якщо діл немає,
Мій друже, вибирать тобі, але не забувай
Про те, про що Гоподь попереджає!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
